Кропивниця – це поширена і часто викликає занепокоєння шкірна реакція, яка проявляється у вигляді пухирів або горбків на шкірі. Ці елементи, розмір яких може змінюватись від невеликих плям до великих бляшок, характеризуються піднесеністю, червоним або тілесним кольором і, як правило, сильним свербінням. Незважаючи на те, що кропив’янка може викликати тривогу, в більшості випадків це доброякісний і минущий стан.

Кропив’янка виникає, коли певні клітини в організмі, звані опасистими клітинами, вивільняють гістамін та інші хімічні медіатори в кровотік. Це вивільнення призводить до того, що дрібні кровоносні судини у шкірі (капіляри) починають пропускати рідину, що призводить до утворення характерних набрякових пухирів.

Основні симптоми кропив’янки включають:

Пухирі: Підняті, чітко окреслені елементи, які можуть бути блідими в центрі та червоними по краях.

Сверблячка: Свербіж, який може змінюватись від легкого до дуже сильного.

Нестійкий характер: Однією з найбільш характерних рис є те, що окремі пухирі зазвичай зникають менш ніж за 24 години, не залишаючи слідів, хоча нові можуть з’являтися на інших ділянках тіла.

У деяких випадках кропив’янка може супроводжуватися ангіоотеком – набряком глибших шарів шкіри. Ангіоотек зазвичай вражає повіки, губи, руки, ноги або статеві органи і може викликати почуття стиснення або болю. Якщо ангіоотек вражає горло чи язик, це може утруднити дихання і вважається невідкладною медичною ситуацією.

Типи кропив’янки

Кропивницю в основному класифікують за її тривалістю:

Гостра кропив’янка: Це найпоширеніша форма. Висипання тривають менше шести тижнів, і причину часто можна встановити.

Хронічна кропив’янка: Діагностується, коли висипання тривають понад шість тижнів. У багатьох випадках хронічної кропив’янки конкретну причину важко визначити, і цей стан відомий як хронічна спонтанна (або ідіопатична) кропив’янка.

Крім того, існує індукована або фізична кропив’янка, при якій пухирі викликаються специфічним зовнішнім подразником, таким як:

Дермографізм: Поява пухирів при дряпанні чи терті шкіри.

Холодова кропив’янка: Викликається впливом холоду.

Тиснева кропив’янка: Викликається тривалим тиском на шкіру (наприклад, тісним одягом).

Сонячна кропив’янка: Викликається впливом сонячного світла.

Холінергічна кропив’янка: Пов’язана з підвищенням температури тіла, наприклад під час фізичних вправ або гарячої ванни.

Поширені причини кропив’янки

Діапазон можливих тригерів гострої кропив’янки широкий:

Алергічні реакції: На продукти харчування (такі як молюски, горіхи, яйця та молоко), ліки (антибіотики, що знеболюють, такі як аспірин або ібупрофен), укуси комах або латекс.

Інфекції: Як вірусні (такі як застуда чи гепатит), і бактеріальні (ангіна).

Фізичні фактори: Як згадувалося для індукованої кропив’янки.

Емоційний стрес: Хоча і не є прямою причиною, він може збільшити спалахи у сприйнятливих людей.

При хронічній кропив’янці зовнішню причину часто не вдається встановити. У значному відсотку цих випадків причиною вважається аутоімунний стан, тобто власна імунна система організму атакує огрядні клітини.

Діагностика та лікування

Діагностика кропив’янки ґрунтується в першу чергу на фізичному огляді пацієнта та зборі анамнезу. Лікар спробує визначити тривалість висипів та можливі тригери.

Лікування в першу чергу спрямоване на полегшення симптомів і, по можливості, на уникнення факторів, що провокують:

Антигістамінні препарати: Це основа лікування. Вони блокують дію гістаміну, зменшуючи свербіж та утворення пухирів. Використовуються як безрецептурні, так і рецептурні антигістамінні препарати.

Кортикостероїди: У тяжких або стійких випадках для зменшення запалення на короткий період можуть бути призначені пероральні кортикостероїди.

Уникайте тригерів: Якщо був виявлений конкретний тригер, такий як їжа або ліки, найбільш важливим заходом є його уникнення.